23 лютого. Казими́р Севери́нович Мале́вич
Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; 11 (23) лютого
1878 [1] (або 1879 [2] ), Київ — 15 травня 1935, Ленінград, РРФСР, СРСР) —
український радянський художник-авангардист українсько-польського
походження, один із засновників нових напрямків в абстрактному
мистецтві — супрематизму та кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва.
Народився у Києві у сім'ї Северина та Людвіки Малевичів. Батько був
інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного
містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.
До 17 років жив на Поділлі (Ямпіль), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894 [3] ,
Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).
Вважають, що аматорським малюванням К.Малевич почав займатися в
Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 [4] .
Малювати вчився у Миколи Пимоненка, в Київській мистецькій школі
(1895–1897).
У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі
живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга
(1905–1910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати
принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках
об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та
ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни
в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць
в Москві», 1914).
Став одним із засновників абстрактого мистецтва. 1915 року започаткував
новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915
року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка
перетворилася на ікону абстрактного мистецтва. [5] . Згодом з'являється
картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).
У 1919–1922 викладав у художній школі Вітебська, а в 1923–1927 —
директор Інституту художньої культури в Ленінграді.
У 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було
створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку
тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928–1929) у Харкові [6] .
У 1927–1930 викладав у Київському художньому інституті, де в цей час
працювали Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Федір Кричевський, Вадим
Меллер, Олександр Богомазов, Василь Касіян, мав намір працювати з
О.Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив
Малевича знову повернутись у Ленінград.
Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.