ДИТЯЧА БРЕХНЯ:
ЯК РОЗПІЗНАТИ, ЩО ОЗНАЧАЄ
Для батьків далеко не секрет, що діти часто обманюють, з ранніх років. Більшість психологів вважають, що такі вчинки неусвідомлені, що дитяча брехня — нерідко не що інше як прояв фантазії. Але якщо не звертати на проблему уваги — звичка може «перейти» й у доросле життя.
Юлія, мама
6-річної доньки:
— Моя донька часто каже мені неправду, вигадує, ніби вона не подобається виховательці у дитячому садку й та її незаслужено сварить, — розповіла молода мама. — Але це неправда, я говорила з вихователькою, з психологом, вони стверджують, що у моєї доньки просто бурхлива уява, фантазія. Наприклад, доня звикла вдома завжди бути у центрі уваги, головною, а у садочку ж багато інших дітей, яким вихователька теж повинна приділяти увагу.
Аліна, мама
9-річного сина:
— Син часто каже мені неправду про шкільні уроки, мовляв, у школі вчителька не задавала домашніх завдань. — Але педагог попередила, що вірити таким словам дитини не можна, додала, що не буває такого, аби вона не давала завдання додому. Тому я відразу вимагаю показати щоденник й примушую виконувати завдання. Буває, іноді навіть з метою профілактики підвищую голос на сина.
Карина:
— У дитинстві я часто говорила неправду. Вигадувала різні історії про свої досягнення, оповідала їх своїм однокласникам та друзям. Розповідаючи вигадані історії, я переживала ціле життя!
ІНОДІ ДІТИ Й САМІ ВІРЯТЬ
У ВЛАСНУ НЕПРАВДУ
Справді, діти часто вигадують різні неправдиві історії, згодом вірять у них, сприймають за реальність.
У такому випадку дитина говорить неправду, навіть не розуміючи, що обманює й так чинити недобре.
Якщо це трапляється часто, варто поговорити з дитиною. Пояснити, що казати неправду погано, але не кричати, не тиснути на неї, — радить психолог.
У казкового героя Піноккіо від брехні росте ніс, а в дітей бігають очі.
Причини і дитячої брехні:
— уникнення можливого покарання;
— приховування власної провини;
— аби справити враження, завоювати довіру у колі друзів, певній компанії (у підлітковому віці, наприклад);
— ворожість, різні психологічні проблеми, стрес.
Часто малі діти кажуть неправду, аби їх пожаліли або звертали більше уваги.
ПРИЧИНОЮ ДИТЯЧОЇ БРЕХНІ
МОЖУТЬ СТАТИ Й САМІ БАТЬКИ
Нерідко самі батьки стають ініціаторами того, що їхні чада починають казати неправду. Наприклад, так діти часто роблять у випадку, коли батьки карають їх навіть не за якийсь поганий вчинок, а й за те, що дії не співпали з очікуваннями батьків.
Деякі батьки можуть кричати на дитину, іноді навіть і бити. Та робити цього не треба, адже дитина ще більше «замкнеться» у собі, продовжуватиме казати неправду.
Батьківська агресія й погрози не принесуть добра, лише стануть перепоною у довірі між вами й вашою дитиною.
Нещодавно канадські вчені провели дослідження, результати якого показали: ті діти, які частіше казали неправду в дитинстві, досягають більших життєвих успіхів у дорослому житті.
АБИ ДИТИНА НЕ БРЕХАЛА — СТАНЬТЕ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ
Тому батькам варто задуматися над атмосферою у сім’ї. Спробуйте створити у родині такі взаємостосунки, щоб у дитини не виникало потреби й бажання брехати. Наприклад, привчайте ваше чадо час від часу говорити з вами відверто, нічого не приховуючи. Станьте прикладом для дитини, покажіть, що й ви довіряєте. Говоріть щиро, відверто. Якщо потрібно, зверніться до психолога, можна проконсультуватися навіть зі шкільним психологом, соціальним педагогом.
СПІЛЬНІ ІГРИ Й ІНТЕРЕСИ — ЗАПОРУКА ДОВІРИ
— Корисно більше часу проводити з дитиною, цікавитися її інтересами, навіть гратися разом з дитиною, — радить психолог.
Особливо небезпечна дитяча неправда у підлітковому віці. Адже звичка постійно брехати може перейти й у доросле життя.
Брехня чи фантазія: як розпізнати:
— брехня — це навмисне спотворення або вигадування чогось з метою конкретної особистої вигоди (наприклад, аби батьки не сварили), має негативні наслідки;
— фантазія — вільний політ уяви, не шкодить дитині й навколишнім, не має негативних наслідків. Частіше проявляється у дошкільному та молодшому шкільному віці.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Якщо ваша дитина постійно фантазує, вигадує різні історії, які нібито траплялися з нею чи з її друзями, — можливо, у неї е письменницький талант. Задумайтеся, може, варто віддати чадо у якийсь творчий центр чи гурток, де дитя свій дар втілить у малюнках, оповіданнях, казках.