15 лютого. Стрітення Господнє

Стрі́тення (Стрітення Господнє, Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа, лат. Præsentatio Jesu in Templo) — одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 2 (15) лютого.

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

Відзначають його в пам'ять про те, як Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів (а дівчинку — 80 днів), була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю — як жертву очищення від гріхів. Коли ж жінка буде бідна, і неспроможна придбати ягня, то принесе вона лише дві горлиці. Після цього жінка вважалась очищеною (Лев. 12:1-8). Згідно з цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Марія, в покорі, виконує припис Закону приносить у жертву дві горлиці (Лк. 2:23-24).

Коли Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося Коли Симеон взяв на руки немовля Ісуса, то виголосив промову, що Бога хвалили. Вона отримала назву «Пісня Симеона». Серед язичницьких слов'ян свято було відомо під назвою громниця.— Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».

Серед язичницьких слов'ян свято було відомо під назвою громниця.

2 лютого за юліанським календарем (після прийняття григоріанського - 15 лютого) вони проводили межу між закінченням зими і початком весни. Свято приурочували до протистояння холоду і темряви з теплом і світлом. На громницю прославляли бога-громовержця Перуна і богиню Громовиця, яким приносили жертви.

Стрітення служить межею між зимою і весною, від чого й сама назва свята в народі пояснюють зустріч зими з весною: «На Стрітення зима з весною зустрілася»; «У Стрітення сонце на літо, зима на мороз поворот».

Від назви свята Стрітення в простолюдді останні зимові морози і перші весняні відлиги називаються Стрітенські. Простолюдини на свято Стрітення мали звичай підпалювати один одному хрестоподібно волосся, вважаючи це дуже корисним від головного болю.

В цей день в селах раніше проводили гуляння.

На Стрітення пекли млинці, круглі, золотаві - вони символізували Сонце. Цим закликали його повернення. Селянки пекли бублика і годували цими бубликами домашню худобу, щоб уберегти тварин від хвороб.

У цей день палили багаття, народ веселився ритуальними танцями.

У сільськогосподарському побуті за станом погоди 15 лютого сільські жителі судили про наступаючу весну і літо, особливо про погоду і врожаї. Селяни зазвичай в цей день робили розрахунок запасів хліба, сіна, соломи та інших кормів: «вклалися вони в половину, а якщо немає, вносили поправки в годівниці, та й самі подзатягівалі пояса».

На Стрітення годували (загодовували) племінних птахів: курям давали овес, щоб краще неслися, і яйця були більші і смачніше.

З цього дня можна було виганяти худобу з хліва в загін - для розминки і прігрева, також починали готувати насіння до посіву, підчищати їх, підробляти, перевіряти на схожість. Білили плодові дерева